Батьківський всеобуч

Батьківський всеобуч 

"Говоримо українською в умовах двомовності"

Найбільше і найдорожче добро 

кожного народу – це його мова, 

та жива схованка людського духу, 

його багата скарбниця, в яку народ 

складає і своє давнє життя і свої 

сподіванки, розум, досвід, почуття.

Панас Мирний

 

Мовлення є основним засобом спілкування. Думаємо, не потрібно нікому довго пояснювати, який важливий для людини дар слова. С. Аксаков писав: «Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Але дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами, - відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне – якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

 

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще – процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

 

 

Найбільший скарб народу – це його мова. Саме мова, яка віками, тисячоліттями складалася, шліфувалася на землі предків, передавалася з покоління в покоління, дедалі точніше і повніше відображаючи душу народу й водночас формуючи її. Досвід людства упродовж тисячоліть переконливо доводить, що мова об’єднує народи в нації й змінює державу. Занепадає мова – зникає і нація. Коли ж мова стає авторитетною, перспективною, необхідною і вживається насамперед національною елітою – сильною і високорозвиненою стає як нація так і держава.

Мова й школа, мова й наука, мова й церква, мова й театр, мова й державне врядування, мова й армія – сфери, де українська мова то утверджувалась, то відступала під тиском імперської політики. Нараховують 22 заборони української мови, 8 з них – у радянський час. Україна є багатоетнічною державою з тисячолітньою історію, яка вирізняється специфічними особливостями притаманного їй полікультурного простору.

Мова належить до національного скарбу, який потрібно дбайливо оберігати, розвивати, вдосконалювати. У кожного народу є своя рідна національна мова, якою він має право розмовляти, навчатися, виховувати своїх дітей, а в кожної суверенної держави є своя державна мова, вивчення якої є громадянським обов’язком кожного громадянина.

Законодавчою і нормативно-правовою базою забезпечення прав на освіту є Конституція України, Закон України «Про освіту», Закон України «Про дошкільну освіту», Закон України «Про мови», «Концепція державної мовної політики», Конвенція про права людини, Базовий компонент дошкільної освіти .

Мова виступає «каналом зв’язку» для одержання інформації з немовних сфер буття, засобом пізнання світу від конкретно-чуттєвого до понятійно-абстрактного. Мовленнєве виховання забезпечує духовно-емоційний розвиток дитини через органічний зв’язок із національним вихованням. Мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку складається із різних видів говоріння та слухання, під час якої формуються мовленнєві вміння і навички. Вивчення української мови в закладах освіти  національних спільнот передбачає залучення дітей інших національностей, які є громадянами України, до оволодіння українською мовою як державною на рівні вільного спілкування з іншими дітьми і дорослими, виховання інтересу та позитивного ставлення до української мови.

Рідна мова – найяскравіший вияв національного буття народу, його головна духовна скарбниця. Вона є могутнім  природним засобом об’єднання людей.  Через мову народ передає з покоління в покоління  свою мудрість і славу, традиції, звичаї і культуру. Оволодіваючи рідною мовою, дитина пізнає свій народ, його характер, культуру, історію.

Засвоєння мови починається з раннього віку в родині та закладах освіти. Діти в різних регіонах України перебувають у стихійному двомовному оточенні (у сім’ї, закладах освіти, у повсякденному спілкуванні з однолітками, під час слухання радіопередач, перегляду телепередач тощо). Розмовляючи своєю рідною мовою (чи мовою спілкування батьків), вони щодня чують українську мову. Подібність російської та української мов неминуче веде до змішування мов, так званого явища інтерференції. Дитина не усвідомлено вставляє в українське мовлення (чи мовлення іншою національною мовою) елементи іншої мови (окремі слова, вимову звуків, морфеми-префікси, суфікси, закінчення, тощо). За відсутності контролю за рідним і українським мовленням, організованого навчання дітей української мови мовні помилки закріплюються, автоматизуються і створюють так зване «суржикове мовлення» - невмотивоване, неусвідомлене вживання мовних одиниць однієї мови в іншій. Щоб цього не трапилося або зменшити використання іншомовних слів у мові дитини батьки повинні слідкувати за своєю розмовною мовою, в закладах освіти всі без винятку повинні спілкуватися державною мовою.

 

Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб. Любіть, поважайте та вдосконалюйте нашу мову, адже мова, як і Україна, — у нашому серці, і починається вона з кожного з нас.

 

 

 

 

 

 

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми

 1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

Будьте терплячі, доброзичливі, обачні й активно радійте успіхам дитини, частіше хваліть її, грайтесь з нею.