«Ігровий простір дитини: закони розвитку дитячої гри»
Ігрова діяльність є найдоступнішою для дитини дошкільного віку, оскільки відповідає її психічним і фізичним можливостям. Вона сприяє розвитку інтересів і здібностей дітей, вихованню позитивних якостей, допомагає розширити, поглибити й уточнити уявлення про навколишній світ, про явища природи, ознайомитися з різними властивостями предметів. Гра викликає радісні переживання, бадьорий настрій, що є запорукою доброго здоров’я. У процесі гри діти активно і творчо засвоюють правила та норми поведінки людей, їхнє ставлення до праці, одне до одного. Колективні ігри зближують дітей, зміцнюють їхню дружбу. Гра сприяє сильним емоційним та естетичним переживанням, тому є одним із засобів естетичного розвитку.
Зміст ігрової діяльності в дошкільних закладах визначається вимогами
Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», яка спрямована
на збалансований розвиток дитини, формування елементарних форм її життєвої
компетентності, реалізацію власного природного потенціалу, індивідуалізацію
особистісного становлення.
Значущість гри визначено багато років тому, але більшість дорослих
переконані, що гра не може стати предметом серйозної розмови тому, що в ній не
можливо навчити чомусь розумному.
На відміну від дорослих, діти намагаються відстоювати своє право на вільний
час для улюбленої гри. Кожен з нас, пригадуючи свої дитячі роки, пам'ятає, як
було добре грати з друзями у дворі в різні цікаві ігри.
Звичайно, зараз інші часи, інший темп життя і усе це потребує від нас і
наших дітей відповідності запитам сучасного суспільства. Протягом дитинства
малюки повинні не лише набути знань, умінь та навичок, а й зберегти фізичне,
психічне здоров'я, набути морального імунітету, щоб витримати шалений ритм
сучасного життя.
На сучасному етапі відбуваються зміни процесу набуття ігрового досвіду,
який раніше передавався від старших дітей молодшим у спільних іграх. Сьогодні
дорослий відіграє провідну роль у процесі передачі ігрового досвіду дітям.
Безсумнівно, треба всіляко підтримувати дитячі ігри, спрямовані на розвиток
дитини, адже у грі розвивається все те, що буде потрібно їй у дорослому житті.
У таких іграх не лише проявляються та розвиваються новоутворення
дошкільного дитинства, а й відбувається засвоєння форм спілкування з
однолітками.
Відомо, що дитина, яка не грає, перестає бути дитиною. І якщо зробити
екскурс у минуле й простежити на прикладі історію гри, ми зрозуміємо, що
розвиток суспільства та новітніх технологій завжди був пов'язаний з
ускладненням іграшки та появою нових форм дитячої гри. Що вище щабель розвитку
цивілізації, то складніше іграшка й більш розгорнута ігрова діяльність дитини,
яка завжди була джерелом культури.
І щоразу, коли під час спілкування з батьками стикаєшся з недооцінюванням
ролі дитячої гри, виникає бажання поговорити про гру серйозно.
Ми постійно нав'язуємо дошкільнятам різні дидактичні вправи, купуємо
корисні книги з розвитку логіки, мислення, мовлення, пам'яті тощо і навчаємо,
навчаємо, навчаємо... Тим самим відбираємо у дітей право на вільну, самостійну
гру, в якій розвиток дошкільняти відбувається природним шляхом. Наше бажання
бачити свою дитину розвиненою зрозуміле, але не забувайте, що тільки в ігровій
діяльності відбувається процес засвоєння досвіду попередніх поколінь.
***
У творчих іграх, соціальних за своєю природою, походженням і змістом, діти самостійно відтворюють світ дорослих. Ігрова ситуація дає змогу дитині в умовній формі ввійти у привабливий світ дорослих і діяти в ньому відповідно до своїх бажань. У процесі гри діти вступають у реальні та ігрові стосунки, поступово засвоюють правила партнерської взаємодії, морально-етичні норми поведінки, здобувають соціальний досвід Прояв необхідних ігрових якостей ( ввічливості, витримки, відповідальності тощо) сприяє формуванню якостей особистості. Творча гра завжди виникає за бажанням дитини, але ми не завжди прислуховуємося до бажань наших дітей та не враховуємо їхніх інтересів У процесі гонитви за найкращим майбутнім забуваємо, що дитинство — найкраща пора в житті людини, бо тут царює гра.
А хіба сьогодні малюк не заслуговує на яскраві спогади про дитинство? Чи
наші діти будуть згадувати своє дитинство як постійне навчання, заучування,
переписування зошитів? Чи дадуть сьогоднішні — дбайливі, ніжні, лагідні,
розумні, поважні батьки — своїй улюбленій малечі право на щасливе дитинство, у
якому належне місце займатиме гра?
Ми намагаємося задовольнити запити батьків, учителів і не думаємо, чого
хочуть діти, про що вони мріють, чим пишаються, з ким товаришують.
Уважно придивіться до дитини , коли вона зосереджено грає, і побачите, як
гармонійно вплітаються в сюжет гри знання, які вона отримала в процесі
навчання. У грі малюк без роздумів подає вам червону , зелену або жовту
машинку, розрізняє легковий, вантажний, пожежний транспорт; знає його функціональні
властивості: легкові машини перевозять пасажирів, вантажні авто — цеглу, зерно,
меблі тощо. І всі ці знання й дії дитина отримала від вас, але відтворює
самостійно без допомоги дорослого. Тепер зрозуміло, що для малюка гра зовсім не
забава, він живе в грі, задовольняючи своє бажання бути як дорослий. Гра не має
поняття часу та простору; її не можна виміряти, бо вона розгортається за своїми
законами. І якщо дитина каже : “Хочу гратися!!!” - відкладіть усі свої важливі
справи і пограйтеся разом з нею.
***
Дайте грі право на існування для успішного засвоєння дитиною
соціально-рольового простору, розширення її соціальної компетентності;
збереження “ морального імунітету” кожного дошкільника, що проявляється у
вмінні адаптуватися в умовах постійного розвитку нових динамічних форм
існування людства; розвитку кожної окремої особистості як носія соціальної
культури. Розвиток особистості людини пов'язують із виникненням та формуванням
таких видів діяльності , як гра, праця, навчання. За їх допомогою діти
включаються у “Взаємовідносини з об'єктивною дійсністю”.Від народження дитина
починає опановувати навколишній світ, засвоює культурно-історичні надбання
суспільства, навчається активно діяти і відтворювати навколишнє середовище.
Відомо, що провідним видом діяльності в дошкільному віці є гра, адже в ній
розвиваються та проявляються такі новоутворення дошкільного дитинства, як
розвиток знаково - символічної функції, активної уяви ; засвоєння структури
самостійного виду діяльності; привласнення суспільної поведінки та опанування
норм партнерської взаємодії; становлення елементів довільної поведінки, у
процесі поступового оволодіння вмінням підпорядковувати свої бажання логіці
сюжету та вимогам ігрових правил. Усе це дає дитині змогу навчитися самостійно
планувати, виконувати і контролювати власну діяльність.
У процесі ігрової діяльності дитина опановує ігрові навички, які спрямовані
на досягнення результату — отримання емоційних пізнавальних та інших надбань.
Малюка цікавить не стільки результат, скільки сам процес гри та спілкування з
однолітками.
В іграх не лише проявляються та розвиваються новоутворення дошкільного
дитинства, а й відбувається засвоєння форм спілкування з однолітками. Процес
опанування навичок спілкування з іншими дітьми або допомагає засвоїти малюкам
структуру творчої діяльності, або гальмує розвиток самодіяльної гри.
Отже, розвиток ігрової діяльності передбачає поетапну передачу дітям
ігрових умінь та навичок партнерської взаємодії.
Так, становлення партнерської взаємодії в дошкільному дитинстві розуміється
нами як процес розвитку нових форм спілкування, що характеризується переходом
від дії до взаємодії, від відчуття до співчуття, від сприйняття до прийняття,
від управління до спільного планування.
***
Становлення ігрової діяльності на кожному віковому етапі має свої
закономірності. Відомо, що паспортний вік і вік “актуального розвитку” не
обов'язково збігаються. Дитина може випереджати, відставати й відповідати
паспортному віку. Кожна дитина має свй шлях розвитку, і це варто вважати її
індивідуальною особливістю.
Процес зародження самодіяльних ігор починається в ранньому дитинстві, з
ігор - “розваг” ( Сорока — ворона”, “Кую — кую ніжку” та інш.). У таких іграх
дитина отримує позитивні емоції від взаємодії з близькими дорослими.
Продовжується у молодшому дошкільному віці і характеризується зародженням
“відображувальних” ігор, у процесі яких малюк навчається “приміряти на себе”
образи навколишнього предметного світу, вивчає характерні якості предметів.
Поступово дитина вчиться зосереджуватися на предметних діях з іграшками. На
цьому етапі іграшка виконує важливу роль — визначає сюжет і характер дії.
Завдання дорослого на етапі зародження ігрової діяльності полягає в тому,
щоб проявляти емоційну зацікавленість до спільних з з дітьми ігор,
використовувати сюжетні іграшки залежно від віку дитини. У ранньому дитинстві
дорослий виступає як організатор та ініціатор гри, навчає дитину діяти з
предметами в процесі спільної діяльності. Так, роль дорослого полягає
насамперед в організації предметно-ігрового середовища, у його зміні й
відновленні, стимулюванні дітей до рольової поведінки.
Діти четвертого року життя вже готові грати разом з однолітками. Керування
грою на цьому етапі розвитку спільної гри здійснюється через доповнення
сюжетних іграшок рольовою атрибутикою, що полегшує вибір і прийняття ролі в
спільній грі, збагачує ігрові образи, які складають зміст ролі; внесення
дорослими в одноманітно повторюваний сюжет гри “ключових” іграшок, які
провокують самостійну зміну сюжетних ліній. На цьому етапі дорослий допомагає у
вирішенні конфліктних ситуацій з приводу об'єднання індивідуальних ігрових
задумів.
Розвиток гри також залежить від того, чи сформовані в дітей навички
спільної діяльності. Дитині потрібно не лише усвідомити свій задум, а й
зрозуміти задум партнера. У спільній грі виникають ситуації, коли уявлення
партнерів про розвиток сюжетної лінії розходиться або учасники гри прагнуть до
реалізації ролей, за змістом не пов'язаних між собою. У цьому разі успіх
продовження спільної гри залежить від уміння запропонувати партнерові сюжетну
подію, що поєднає за змістом ці ролі, або ж добудувати, послідовно продовжити
розвиток сюжетної події, що запропонував партнер.
Отже, розвиток ігрової діяльності передбачає поетапну передачу дітям
ігрових умінь та навичок партнерської взаємодії, й на кожному етапі роль
дорослого визначається потребами дитини. Дорослий повинен пам'ятати, що його
допомога не може порушувати природності дитячої гри, має бути опосередкованою.
Немає коментарів:
Дописати коментар