доповідь

 

Педагогічні читання

«Погляди І. Франка на виховання»

 

Іван Франко (1856-1916) – письменник, учений, громадський діяч, велет українського педагогічного духу.  Івана Франка називають каменярем.​ Провідним завданням виховання І. Франко висуває формування українця, основними прикметами якого виступають свідомий патріотизм, висока моральність, вихованість, господарність, освіченість, професіоналізм, фізична й естетична досконалість, витривалість, підприємливість й ініціатива.​

Велику увагу приділив І.Франко вивченню української мови, оскільки його не міг не хвилювати стан її викладання, так як він протягом всього свого життя боровся за розвиток української мови на народній основі.  ​

Завдання і зміст виховання й освіти, на думку Франка, полягають у тому, щоб через освіту забезпечити усі види розвитку дітей, навчити їх самостійно мислити. А це можливе лише в тому разі, якщо навчання проводиться рідною мовою, змалку зрозумілою дитині. Тому основним джерелом виховання дитини на ранньому етапі розвитку, на думку письменника, є казка, котра написана українською мовою. Франко цінував казку і зазначав, що вона має найбільш потужний вплив на формування свідомості дитини. Він писав цікаві оповідання як про дітей, так і для дітей. У збірці казок «Коли ще звірі говорили» автор розкривав виховне значення казок, адже вони дають дітям основи чеснот, справедливості, любові до природи, розуміння добра і зла. І.Франко радив ретельно добирати твори для дитячого читання, брати ті з них, які спрямовані на формування кращих моральних рис, любові до праці, любові до людей, а також ті, які розвивають мислення читачів. ​

Важливим засобом виховання вважав рідне слово, народну творчість, художню літературу. Свої теоретичні настанови письменник втілював у художній практиці, написавши цілу низку високо повчальних творів для дітей, зокрема, «Лис Микита», «Медвідь», «Лисиця - сповідниця». Велику педагогічну силу мають оповідання про дітей та школу: «Малий Мирон», «У кузні», «До світла».

Франко перший в історії української педагогіки підняв питання про лінгвопедагогічну суть і значення дитячої мови. У «Нарисі історії українсько-руської літератури» Іван Франко виділив спеціальний розділ «Освіта», у якому на основі аналізу літописного матеріалу показав високий рівень освіти й шкільництва в Київській Русі. Він пише про високу шану до вчителя та книги.​На думку Франка, навчальний процес має характеризуватися таким чином: ​

1)зв'язок навчання з працею,

 2)широка освіта, позбавлена будь–яких забобонів, ​

3)використання всього того кращого, що здобуто досвідом цілого життя попередніх поколінь, ​

4)всебічний розвиток мислення дітей ​

І.Франко висловлював також важливі критичні думки і про методи виховання дітей у сім’ї. Батьки повинні гуманно ставитися до дітей, вміти знаходити шлях до їхнього серця, бути справедливими. Основним змістом виховання в майбутньому І.Франко вважав прищеплення молодому поколінню кращих рис моралі трудящих, в першу чергу пошани і любові до людини. Найголовнішим фактором педагогічного впливу в процесі виховання, на його думку, повинен бути особистий приклад вихователя.​Письменник велику увагу приділяв сімейному вихованню дітей. Традиційну українську родину він розглядав як перший і найвпливовіший осередок патріотизму, національного єднання та виховання, місце прищеплення здорових норм і навичок поведінки, пошанівку рідної мови, народних звичаїв, традицій. Думки поета щодо виховання стосувались і сім’ї, родини, близьких. Він добре знав і розумів дитячу психіку, її вразливість і вважав, що батьки відіграють важливу роль у формуванні дитини, її моральних норм, поведінки, любові до знань, ставлення до життя. Не применшуючи ролі батька, І.Франко надавав особливого значення в цьому процесі матері, про що писав у статті «Жінка-мати». Саме мати, на його думку, спостерігає перші прояви психічного життя дитини, створює умови для її здорового розвитку, зміцнення волі тощо.​Він відстоював свідоме навчання і вважав, що зміст навчання і виховання молоді має ґрунтуватися на національних, демократичних традиціях. Для цього треба виховувати в дітей любов до рідного краю, його історії та природи, звичаїв та обрядів, традицій, а також навчити дітей любити рідне слово, рідну мову.​

Отже, І.Франко приділяв дуже велику увагу проблемам виховання. Був особливо уважним до виховання власних дітей. Іван Франко висловив багато цінних думок про виховний ідеал нового суспільства – всебічно розвинену особистість, основними рисами якої є матеріалістичний світогляд, різносторонній розумовий розвиток, вміння самостійно мислити, високі моральні якості та естетичні смаки, фізична загартованість, готовність як до розумової, так і до фізичної праці. І одне з важливих завдань педагогіки – поставити ці ідеї, як і ідеї інших видатних педагогів минулого, на службу сучасності. ​​